В моїй душі віють холоднії вітри
На самоті. І час розлуки вже настав.
І не позбутися ніяк цієї пустоти,
Коли ти на останок прощай мені сказав.
І ось кінець... Все згасло в одну мить...
І не кипить нестримане бажання.
А моє серце так болісно щемить,
Розлука й сльози... Болить моє кохання.
Чому так вийшло? Я не розумію...
Що сталося у нас з тобою?
Але без тебе жити я зумію,
Усім жалям на зло, в душевному двобою.
Із часом все мине, забудуться образи,
І тихо на душі моїй знов буде.
Забудуться твої колючі фрази,
Й весна кохання у мені пробуде.
© Svetovija. 21.01.2022
Дякую автору за світлину! (З інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Svetoviya