Ой за віконцем, мете, мете завірюха,
На печі зранку, чоловічок пузо чухав,
Поспіль три дні, святкував, наївся добряче,
Жінка хитренько каже,- Ну вставай козаче,
Ой замело ж, ніхто й не зайде до хатини!
-Та не бурчи, хто прийде лихої години!
Уже ж гостей, було доволі, хіба Грицько,
Той знахабнілий, припреться, як чортисько,
Все на халяву нажреться- морда червона,
Чи чорноброва, ждеш на кума Соломона?
Бачив, я бачив, що всміхалась, як Солоха
Що під Святвечір чекала свого жениха!
-Треба було й мені когось діждатись нині,
А чи ти скажеш, тепле слово, цій ґаздині,
Тільки і чую, поїсти, випити треба,
А я ж весною квітну, в іншому потреба.
Чи ти здуріла жінко, тобі ж скоро сорок!
Заміжня донька, чи в голові й досі морок?
- А вчора глянь, хваливсь, козаком називався,
Наче справжній сич, перед кумов надувався,
Розчервонівсь, тільки й мови- справний у ліжку,
Давай вставай, покажи, як любиш лебідку,
Може приляжу, а ти обійми гарненько,
-Та ми невмістимось вдвох, -шепоче тихенько,
-То встань, ледаще, чи я тобі вже й не пахну,
Яка ж біда, здається з тобою зачахну.
Та враз, зі скрипом різко відчинились двері,
- Ба.. . чого куме, у ліжку та о цій порі?!
Й почав куму, ніжно обіймати раз й вдруге,
А коли втретє. – Стій куме, називавсь другом!
Чоловік злився, кричав, ледве злізав з ліжка,
Лип, під ногами лежить скручена доріжка,
Вмить заштортнувся й гепнувсь. Як завадить куму?
Аж зашкребло у душі, не стерпіти глуму!
Вмить кум кинувсь, підіймав, хитро посміхнувся,
-Та день сьогодні ж, обіймів чи ти забувся.
Кумі моргнув Соломон, - Вкладем його спати,
Та й удвох підемо, треба ж сніг відкидати.
- Про що шепочеш? Може прийшов похмелитись?
Тож кидав сніг, на сніданок боявсь спізнитись.
Повеселішала дружина, стіл накрила,
Соломон тішився, неначе має крила
Цей день обіймів, втрьох добре відсвяткували
А що далі буде, кум з кумою вже знали.
21.01.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2022
автор: Ніна Незламна