Морозом розкреслив розколоте скло
Холодний, безжалісний лютий,
Ще вчора замерзло криваве вино,
Життя б мало радістю бути.
Суха конюшина, розбитий бліндаж,
Посічені вщент каремати…
Пригнічує попелом злий антураж,
Та ніде священику стати.
Мов мертві колоди стоять, ще живі,
А ті що убиті, як мармур.
Тримають прокляття та гнів при собі, —
Солдати вмирають не марно!
Молись старий отче, комбат помовчи,
Бо плаче душа в побратимів.
Піднесена зброя, злетіли граки…
Під гуркіт небесної рими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2022
автор: Олег Крушельницький