Спалахом сонця життя пролітає...
І що буде завтра, ніхто з нас не знає.
Здається недавно у батьківській хаті
У сповиточку гойдала нас мати.
В травах дитинства лишилося "Вчора".
Вказівка до нього - Зоря вечорова.
В долоньках красуні - кохання і мрії,
Валіза на "Завтра" у світлих надіях.
Дні так минають у спогадах, планах,
Немов сторінки у життєвих романах...
Шукаєм "Сьогодні"... А його там нема...
На тих сторінках – порожнеча німа...
Сумуєм за тим, що давно відійшло,
Летимо на вітрах, яких ще не було...
А потрібно Сьогодні навчитися жить!
Щоб щастя ніде не прогавити мить!
ПокИ є здоров’я, покИ є ще час,
ПОки вогник в душі і в очах не погас.
То ж цінуймо усе, що є сенсом життя,
ПОки в злагоді з ритмом серця биття...
20.01.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2022
автор: Любов Таборовець