«А степ, гарматами пооран,
Тремтить від крові і кісток,
Та про бої віщує ворон,
Червлен тримаючи шматок.»
Є. Маланюк. ДІВА-ОБИДА
О суме мій! О тужні думи!
Про що віщуєте мені?
Чи торжество чужого глуму,
А чи пекельний шал борні?
Лежу, мов мертвий, на розпутті
В полотнах ветхих кобзарів,
Благаю бою і спокути,
І мудрості поводирів!
Блукає зрада зовсім поруч,
А друзі десь удалині.
В моїх очах нема покори –
Лиш люті спалахи війни!
Гудуть гармати близько-близько,
Московська виповза орда,
А полем йде з мечем дівчисько -
То Україна молода!
Розправ, Оранто, древні крила,
Здійми високий дух дзвіниць -
І буде із тобою Сила,
Й келавру нездоланна міць!
19.01.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2022
автор: RedkaSM