Свободи сіяльник пустинний,
Я вийшов вранці, до зорі;
Рукою чистою, в невинній,
В невільні борозни сліди
Кидав животворяще сім’я –
Та тільки втратив часу вельми,
На добрі думи і труди.
Пасіться, мирнії народи!
Вас не розбудить честі клич.
Нащо стадам дари свободи?
Їх треба різати та (стрич).
Їх спадщина… із роду в ро́ди
Ярмо з дзвіночками та бич.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: Анатолій Волинський