То вітер то дощ - непогода,
Чи інша біда та негода.
Сніг випаде, не залежиться,
Розстане, й стече як водиця .
Учора сніг, сьогодні вже нема,
Якась незвична, дивна ця зима.
За вітром хмар багато прилетіло,
Та й землю вкрили, наче одяг змерзле тіло.
А потім вітру враз і десь не стало,
І Землю сонце променем дістало.
Туман за вітром покотився,
Та й теж розвіявся й десь дівся.
Птахи затихли, навіть горобці,
Чомусь не цвірінчать погоді цій.
Пісні нерадісні співають лиш ворони,
Ліниво каркають, як похоронні дзвони .
Аж ген дивлюсь, летить Синиця,
Їй сумувати не годиться.
Цей птах такий, що при бажанні, вмить,
Зуміє Чорне море підпалить.
Отож, тоді пожежа як годиться,
По Україні може прокотиться.
Тай плісняву “зелену” знищить.
І перспективи відродиться не залишить .
То дай же нам Господь, щоб ця“Синиця”,
В краю у нашому зуміла зупиниться .
Та і на радість всім, до чого ж я веду,
Спалила ту зелену плісень та біду.
© В. Небайдужий. 2022 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2022
автор: Небайдужий