Якось , ввечері мені казка пригадалась ,
Як та рибка золота дідові попалась .
Хоч вона і обіцяла виконать бажання ,
Відпустив її у море дідо без вагання .
І , напевно , все б скінчилось на оцій сторінці ,
Та з наївності рибалка розповів все жінці !
Тут вже колесо фортуни швидко закрутилось ,
Бо бабусі з кожним разом більшого хотілось !
Від корита думка лине до нової хати ,
Далі - статус у суспільстві треба піднімати !
Як то важко зупиниться іноді буває ,
Знову баба чоловіка свого посилає .
Вийшов дід на берег моря , закидає сітку ,
І в черговий раз із моря викликає рибку .
Вибач , Рибко , що вже вкотре мушу турбувати ,
Та володаркой морскою хоче баба стати !
Рибка тихо відповіла : « Ніж мені тут нити ,
Чи не було б тобі краще жінку замінити ? »
Від почутого у серці наче вибух стався ,
« А хіба так можна було? » - тихо запитався .
Не потрібно вміст таємний в казці цій шукати ,
Та жінкам при цьому хочу просто нагадати :
Якщо не контрольовати Вам свої бажання ,
Чоловік згадати може це просте питання !
2022р. Андрій Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2022
автор: Андрій Рубан