Примара-етнос пошесті зі сходу
Виморює повсюди автохтон,
Бо тісно між мільярдами мільйону,
І лячно ще без прав домініону
Ховати награбоване в офшор…
А [i]так[/i], позбувшись всюди автохтону,
Не треба буде вже від ляку шор –
Продажних суддів, церберів ОМОНу,
Бо стане вже його весь світ до скону,
Як дар диявола за вдалий мор…
(а після смерті, в пекло, на той світ з собою
візьме лиш смертний гріх і [s]дупу[/s] душу голу).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: G-style