Жаль випускає невидиме жало.
Гостре, мов твій зір,
Який завжди бачить,
Відчуває, що скоро
Все зміниться.
Розплющиш очі - а світ уже
Інший.
Хай і не приймає він тебе,
Мов дар Каїна,
Проте ніколи не знатиме,
Яку силу має любов
До чогось недосяжного,
Та осяжного розумінням
Душі.
Бачиш, листок теж має
Свої лінії.
Вони вигинаються,
Як гирло ріки,
Вони тліють,
Тріпотять,
Як зранений птах.
Вони іншають,
Як і дерево з ними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2022
автор: Олена Ганько