Вже у роздумах довго

Вже  у  роздумах  довго,
Я  й  досі  сама,
І  відчуття  нема  того,
Лиш  вина  долею  дана.  
Я  лиш  хотіла  відчути  на  мить,
Я  лиш  могла  йти  в  сліпу,
І  тільки  навпомацки  взявши  ту  нить,
Я  здається  знайшла  та  малу,
Непомітну  надію,  що  жити  дає,
Що  показує  нове  й  чудесне.
І  коли  цей  час  настає,
І  коли  вже  душа  та  воскресне,
Вже  не  буду  сама,  вже  забуду
Ті  слова,  очі,  губи,  і  запах,
Вже  не  буде  у  темряві  блуду,
Вже  не  пан  наді  мною  цей  страх.
Я  сама,  я  в  порядку,  я  зможу
Ці  слова  як  мелодія,  що  в  голові
Грає  сильного,  мудрого  вельможу,
Кожен  день  говорю  їх  собі.  
Кожен  день  -  це  життя  у  грі,
І  ця  гра  буде  нищити  знову  і  знову,
І  люди  це  діти  малі,
Згадай,  як  було  грати  малому.  
Я  граю...
Я  граю  у  цю  серйозну  гру

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Cosmos_03