В жоднім закладі освіти
Не навчать як треба жить,
Ми писати можем вміти,
Та не знати, як дружить
З білим світом, із собою,
І з душею- совістю,
Свої рани як загоїть,
І не лише з ко́ристю
Ми читати вміти можем,
Додавать і віднімать,
Та не знати, як то гоже
Свою гордість забувать,
Як то благо не носити
У душі образи всі,
А прощати і молитись
За прощення всіх гріхів,
Як то благо не тяжіти
Від кривдників помилок,
А уміть життю радіти,
В цьому помогає Бог:
Він навчить і допоможе,
Школа ця на все життя,
Що не добре, а що гоже,
Нехай будуть каяття,
Через стерні розуміння,
Що душа понад усе,
Головне, щоби прозріння
За життя відбу́лось врешт.
Головне, нам пам’ятати
Кожен день і кожен час:
Бог всіх чує і всіх бачить,
Й поки що дає нам шанс…
08.01.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Галя Костенко