О, скільки щезло тих імен
У непрозорих водах пам'яті.
На дно, мов камені,
Крізь товщу
Посипалися
Після трощі.
Вже не згадаю
Їхніх лиць,
І слів, якими говорили
До мене у любові й в гніві.
Ох, скільки щезло,
Не згадаю.
Лиш відчуваю їх незримо -
Нічого не мина безслідно.
Без ритму, рими,
Та плететься
Чіпка й прозора павутинка
Навіки вічні
Прилипає.
Й хоч не згадаю,
Не згадаю..
А пам'ятаю,
пам'ятаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: vero.ronica