Слова таранять січень,
я дивлюся в вікно.
І бачу : схоже віршень
покрив замерзле скло.
Щось вимальовує на ньому –
якісь незграбні сни.
Що ж, візьмуся обнову
Вплітати у рядки.
О, тільки ще тримайся
моє тремке зело...
Так ніби перебрався
до рідного села
На мить погостювати.
А там мете хурделиця :
згадаю старі хати
без пластику із дерева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Мандрівник