Ковтун Сергій Леонтійович

[i](12  липня  1971року  -    9  лютого  2015року)

Село  Бистрик  Бердичівського  району  Житомирської  області.
Молодший  сержант,    стрілець  10-го  окремого  мотопіхотного  батальйону,  30-ї  окремої  механізованої  бригади.

Загинув  9лютого  2015року  в  селі  Гранітне  Волноваського  району  Донецької    області    під  час  ворожого  мінометного  обстрілу.  
Тоді  ж  полягли  Юрій  Панасюк  з  Гальчина  та  Сергій  Фролов.

Указом  Президента  України  №  98/2018  від  6  квітня  2018  року,  "за  особисту  мужність  і  самовіддані  дії,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  зразкове  виконання  військового  обов'язку",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно);
Присвоєно  звання  «  Почесний  громадянин  Бердичівського  району»  (посмертно).  [/i]


В  Бердичеві  пора  похмура  
Сум  огорнула  для  чекань,  
Сергія  -  в  Бистрик,  в  Гальчин  -  Юру
Везуть  полеглих  для  прощань.

Страшну  цю  звістку  серце  чує,
В  скорботі  місто  і  район.
Війна  нікого  не  шкодує:  
Попав  під  о́бстріл  батальйон.    

В  повітрі  з  диму  чорна  хмара,  
Й  вцілілих  стогони  бійців:
Хтось  у  свідомості,  хтось  марить,
А  ще  є  хлопці  неживі.  

Солдатів  везли  хорони́ти  
Додому  в  цинкових  труна́х…
Сергія  Ковтуна  зустріти
Вже  батько  й  мати  не  змогли.  

Їх  час  минув  й  вони  на  Небі,  
Не  було  й  брата  вже  в  живих.
Таке  ось  горе:  він,  середній,
Віддав  життя  й  пішов  до  них.  

Тепер  лиш  сонце  тепле  світить,
Із  вітром  гомонить  трава,  
Де  у  могилах  батьки  й  діти...
Людей  аж  чотирьох  нема.  





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2022
автор: Ольга Калина