Зимовий сад мій- зранку ніби книга
Хоч снігу мало, знов плюси й нулі
Пройдусь по ньому як та кицька,тихо
Читаючи послання по землі.
Побитий сніг- як давня перфокарта -
Шматочки льоду падали з гілля,
По ній для мене - горобині жарти
Дрібненькі, не побачиш іздаля.
Тут зранку натоптала лапи - мітли
Стара ворона, он сліди від крил
Пробіглась мишка майже непомітно,
І дятел геть корою натрусив.
Сніг ледве заховав трави щетину,
В ній сумно впали залишки від гнізд.
Й горять яскраві краплі від калини -
Там на кущі поснідав зранку дрізд.
Спить сад, спокійно тихо вітром диха
Гілля хоч голе , та життям бринить,
Люблю читать його ранкову книгу
Між сонними деревами бродить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2022
автор: Lesya Lesya