Лежу, дивлюся стелі прямо в очі.
Як думаєш, сон – одна з прикрас?
Як жаль, що занадто темні ночі.
Як жаль, що ще існує час.
Лежу, дивлюся в стелю і не сплю.
Як думаєш, пора вже помирати?
До себе – без відчуття жалю.
Для смерті – не обираєм дати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2022
автор: Андрій Лагута