Замітає стежки… В хуртовинах сади…
Де босими в росах світанки стрічали.
У туманах морозних загубились сліди
На них, серед зір, наше щастя вінчалось…
Із юності вітром понеслися літа...
Помережили мрії даль невідому…
Та приходить у сни їх пора золота
У нічку тихеньку, без стуку, до дому.
А в них твої очі - мов волошки в траві
Посеред зими мені літом все сняться…
Ми не чули сердець, а вони ж бо праві -
Забути кохання нікому не вдасться.
Заспівають птахи, знову прийде весна…
Красуня з-за пагорбу вже визирає.
Та не скаже й вона чия в тому вина,
Чому душу у спогадах сум огортає...
09.01.2022
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Любов Таборовець