Мода на сумки
В Австралії далекій
Із дуже давніх пір
Носити сумки — моду
Почав тамтешній звір.
Кладуть вони в ті сумки
Своїх малих звірят,
Ніколи не лишають
Без нагляду малят.
Відтоді, як так склалось
Їх сумчастими звуть,
Без зручної торбинки,
У справах, не ідуть.
Втомилася малеча,
Не хоче йти сама
І мама вередулю
У сумочку хова.
Практично, лапи вільні,
У сумці спить маля,
Із листям спритно гілку,
Щоб їсти нахиля.
За модою слідкує
Пухнастий вомбат-звір,
Котрий нарив чимало
Собі глибоких нір.
З торбами наче ґазди
Всі види кенгуру.
Валабі та гігантські,
Усіх і не назву.
Тушканчики і миші
За модою живуть,
У сумочки маленькі
Також дітей кладуть.
Опосуми з торбами,
Летяги, жабки тут,
Борсук місцевий в нірці,
На ймення — бандикут.
На дереві коала,
Із сумкою ведмідь,
Він меду не вживає,
А любить евкаліпт.
Там сумчасті повсюди:
В полях, в чагарниках,
На суші, у водоймах
В ярах та у лісах.
Всі з сумками гасають
Куди не глянеш ти
І навіть землю риють
Там сумчасті кроти.
А раптом хтось цю моду
У нас тут заведе?
Візьме теля корова
І в сумку покладе?
Й пошириться цей звичай
І в місті і в селі
І сумчастими стануть
Собаки і кролі?
Рогаті кози, вівці
І свині у хлівах,
І кицьки кошеняток
Сховають по сумках?
Ні! Краще хай не знають
Про моду цю вони,
Щоб з котиками гратись
Й надалі ми могли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2022
автор: Зелений Гай