ДЗВОНІТЬ, МАМО!

-Ти  не  любиш  мою  маму,-
Сварить  Гошу  Люба,
-Ти  бездушний,  як  поліно,
Буратіно  з  дуба.

Вийшов  з  ладу    телефон
Старенький  у  мами,
Тож  не  може  спілкуватись
Вона  тепер  з  нами.

Замість  того,  щоб  новенький
Їй  подарувати,
Ти  такий  прикол  придумав,
Соромно  й  згадати.

І  додумавсь  же  таке
Западло  зробити,
Щоб  отак  на  Новий  рік
Маму  засмутити.

Приніс  гарно  оздоблений
Великий  пакунок
Ще  й  глузує:-Це  вам,  мамо,
Дзвінок  в  подарунок.

Дзвоніть,  скільки  в  душу  влізе
Та  лиш  не  скучайте
Й  без  поважної  причини  
Нас  не  діставайте.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2022
автор: М.Гомон