Малює зима візерунки святкові,
Срібляста палітра мережить дива…
Вся дружня родина, в обновах любові,
До свята різдвяного стіл накрива…
Святкова вечеря, і «книш» із зернятком…
Бо душі померлих із нами в Різдво.
Смакує медова кутя у горнятку...
Тут хліб для Ісуса й свячене питво...
Тихо дзвонами ллється радості повінь...
Бо Дідух в оселі... всі запахи страв...
Вже першої Зірки Різдвяної промінь
У святковій молитві сяйвом заграв.
Із легкістю в небо підноситься сповідь...
Очищення душ і Багата кутя,
Дають нам можливість забути про «ко́від»
В ту мить, коли славимо Боже Дитя.
Живуть нехай вічно традиції предків,
Хай гріє серця усім казка Різдва.
Дарує хай мир для Вкраїноньки-неньки
Щоб линула світом ця Радість Нова́.
«книш» – кругла паляниця з малесеньким хлібцем зверху – для душ померлих
07.01.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2022
автор: Любов Таборовець