В лісі, у лісі збудую хатину,
Стрінемось там ми з тобою, дівчино:
Прийдеш — сховаюсь і ззовні з-за дошок
Буду дивитись на тебе. Та дощик
Рвучко мене зажене під покрівлю.
Може, не дощик, може, те зілля,
Що ним себе ароматно змастила.
Скажеш “привіт!” до намоклого тіла.
І не збагну, як між сосен в траві
Дощ нас, кохання, вкіл пальця обвів.
Може, йому захотілось засвідчить
Нашу з тобою жагучую вічність.
26 липня 2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2022
автор: Ти-2