Живу чи не живу - не знаю,
Серед фантазій, може мрій…
Щоразу, коли засинаю,
Переді мною образ твій:
Очі - яскраві, наче зорі,
А шкіра ніжна, як весна,
Твій подих - тихий бриз на морі,
Посмішка щира і ясна.
Волосся пахне чистим небом,
Вуста, як тепла, літня ніч.
Я буду поруч коло тебе
Поки ти тихо, мирно спиш.
Схилюся понад головою,
Почую подих, спокій твій,
І милуватимусь тобою,
Відчую нотки твоїх мрій.
Я поцілую твої очі,
Чоло, волосся і вуста
Ласкати руки твої хочу
Години, місяці, літа.
Для нас - це казка із дитинства,
І це дитинство не мине.
Я так далеко і так близько…
Лише не відпускай мене.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2022
автор: Oleksandr Poprotskyy