Плаче журба і крізь пальці сочиться,
І болісно-болісно застиг спотворений
Той світ, що колись там промінчики гралися,
В одному ритмі танок танцюючи.
А білі рученьки кручено-кручено,
Думки до слізок-струмочків схилилися,
І човник тендітний на хвилях-хвилечках
Гойдають й не можуть прибити до берега…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2022
автор: Володимир Кирпита