Сідало сонце за рікою,
Ховалось за очеретами,
Махало здалеку рукою.
День відлітав, прощався з нами.
В червоне обрій одягнувся,
Дмухнув морозець у лице,
Далеко тріскіт льоду чувся.
Люблю зимову мить за це!
А ще – за сніг, який іскриться
І за малюнки на вікні,
За ліс, весна якому сниться,
За змогу з гір летіть мені.
Я в пору лижну молодію
І відчуваю юність знов,
Бо казка ця несе надію,
Безмежну доброту й любов.
В красі цій Богу помолюся,
З Ним почуттями поділюсь,
Із світом чарівним зіллюся,
Що п'ю і п'ю і не нап'юсь.
02.01.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Валерій