Вже осінь тихо в місті накрапає,
Золотить пензлем крони всіх дерев,
Похмуре небо нас дощем лякає.
В повітрі чути запах хризантем.
Веселий сміх дитинства золотого
Лунає біля школи кожен день.
Дзвінок, що кличе юність нашу знову,
Дарує миті спогадів й натхнень.
І сонце вже не так лоскоче погляд,
У новім дні так мало теплоти,
Осіння тиша - ти така тендітна!
Люблю тебе, колиі ідуть дощі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2022
автор: Udzhin1984