Так сталось - ні заметів, ні тебе…
Туман оперся ліктями на плоті.
Ридає в берег небо голубе,
Бо щастя відкладалося на потім…
Бо ми жили не тут і не тепер,
А там, де нас, можливо, і не буде.
І вечір небо хмарою підпер...
Ти досі там,
Де гаряче у грудях…
Де завмирає світ і тануть сни…
Де сходяться дороги і епохи…
Молила небо, аби випав сніг
І спогади про тебе розполохав…
У відповідь -
Лиш каламуть дощу.
Вчорашні сни - ілюзій дикі танці…
Прости мені,
Хай я собі прощу,
Цю новорічну паморозь дистанцій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2022
автор: Сонячна Принцеса