Я спозаранку гляну у вікно,
Ба, уже місяць не рогатий,
Переливається, наче сукно,
Мабуть на мрії він багатий.
Аж перламутром,сіяють щоки,
Поглянь, із нічкою веселиться,
Зіркам всміхався та й на всі боки,
Щораз сильніше посеребрився,
Про що, йшла мова? Насправді ж красень!
Вже посилав до землі цілунки,
Чи загубився, можливо в часі,
Уперто жде, на ранкові трунки,
Привіти слав, сніжинкам у вальсі.
А вони падали, мов нізвідки,
Подумки з ними і я в таночку,
А на деревах, перлини зрідка,
Калина – діва, як у віночку.
Білий, яскравий стелився килим,
Я вкотре гляну, краса повсюди,
І нам здається, ранок веселим,
Тож потішаймось зимонці люди.
20.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935686
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2022
автор: Ніна Незламна