У темряві німих думок
Так солодко і холодно водночас,
Здавалося, так близько до зірок,
І що до тебе лиш зробити треба крок,
Та знову тиші безголосся.
А час невпинно все розставляє на місця.
Йому подобається гратися в ілюзії,
Йому подобається смакувати мрії,
І бачити які ж вони неспинні,
Які ж красиві, тендітні, і цнотливі,
Як їх плекає кожен у надії,
Як вирощує, наче потаємний сад,
І висіває грядки із розрад.
А твій човен пливе собі по-малу,
Його вітри гойдають й підганяють,
Тихенько вербочки схиляють.
Дивись, ось там найяскравіша зірка
Для тебе вже сіяє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2022
автор: Mezu Svitlana