Шляхом вибитим й широким,
Скільки можна кинуть оком.
Тягнеться ота дорога,
Не коротка, дуже довга…
Ген далеко, там Європа,
Вправо - НАТО, зліва- Ж..а .
Так ото ж, автівка мчить,
В кузові - народ тремтить .
Хто за що вчепивсь й трясеться,
Хтось за краще місце б'ється,
Бо керує недолугий,
Той водій не п'ятий, другий...
Правил не вивчав й не знає,
Та і прав мабуть не має .
Тож несеться по дорозі,
Як уміє та й у змозі .
Наш керманич крутить дишло,
Вліво, вправо, так як вийшло .
Де нерівно - давить газу,
Не загальмував ні разу.
Рівно де дорога в'ється,
Може там він розженеться???
Навпаки, він тут гальмує,
Всіх лякає та й дивує .
Хтось он там стоїть, махає,
Жестами допомогає.
Та водій і далі мчить,
Щось волає, не мовчить.
На клаксон руками давить,
Вголос, на весь світ сигналить .
Може хоче похвалиться,
Як ото він швидко "мчиться".
В кузові народ трясеться,
Ця їзда так не минеться.
Крок вперед і два назад,
Робить “автоапарат”.
До Європи геть не близько,
В НАТО, вимог ціла низка.
Ось, ось - звалиться з дороги,
Попри всі перестороги .
Сам не кине він керма,
Й геть не піде, чорта з два.
Може хтось таки знайдеться,
Щоб з кабіни вигнать хлопця???
От таке страхіття сниться,
Коли геть не міцно спиться.
@В.Небайдужий. 2022 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2022
автор: Небайдужий