Небо коси розпустило,
Густо снігу натрусило.
Все летить він і летить.
Зупинився б хоч на мить.
Сніг добряче притомився,
Навертівся, накрутився.
Він присів би на поріг,
А, можливо, б і приліг,
Та Зима не дозволяє,
Все сильніше підганяє.
Вже Сніжок не має сили,
Все довкола білим-біле.
Скільки ще потрібно йти?
Вже і місяць засвітив,
Зорі в небі запалали,
А Зимі все мало… мало…
Ну ж-бо Зимонько, супинись,
І довкола роздивись:
Те, що було кольорове,
До розваг давно готове.
Викликай малят із хати,
Хто на лижі, хто в санчата,
Хто з батьками, хто самі
Хай радіють всі Зимі.
А Сніжок нехай спочине,
Відіспиться хай до днини,
Бо розбудиш зранку ти,
Щоби знов йому іти.
Н. Хаммоуда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2021
автор: Наталя Хаммоуда