Зима, у білім, наречена,
Стає на вишитий рушник,
А з нею - щастям заручений,
Вінчається минулий рік...
Вони в одну пору родились,
Укупочці собі росли-
Зростали, сили набирались,
Назустріч до мети ішли...
І ось - чудові наречені:
Зима чарівна й статний рік,
Уже навіки повінчані,
Їм стелиться без ліку вік...
Зима для року- особлива,
Його початок і кінець,
Для справ його суддя правдива,
Яка й дає йому вінець.
...А як подумати, наш вік
В загальному, як один рік-
Там є сезони всі сповна,
Інакша ліку таїна...
Спочатку, я була весною,
Такою щирою,смішною...
Тепер ще літечка пора,
Та...вже покошена стерня...
І ось, як осінь завіта,
Можливо, буду я терпка,
Хоч ґаздовита,та не та,
Хіба душею молодою...
І вже задумаюсь- зимою...
Мене захоплюєш, зима!..
Своє даєш,й береш сповна...
Я хочу,щоб і в мене ти була
Тоді, коли прийде пора...
А ти, як подружка прийди,
Зготую кави - посиди,
Про все на світі розкажи
Й сиди...не поспішай,сиди...
А я поділюся з тобою,
Розкажу, як пройшов мій "рік"
Можливо,сплакну за собою,
Ти не зважай,то просто вік...
Як хочеш,заморозиш грішне,
У всіх вже буде каяття...
Залиш зі мною тільки втішне,
Назад немає ж вороття...
І вже, у парі із тобою,
Подякуєм за щедрий рік,
Благословиш мене рукою
І поведеш у новий ...вік.
А поки...лиш такі думки...
Ти не звертай тепер уваги.
Дозволь стрічать тебе завжди!..
Додай ще сили і наснаги!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2021
автор: Зінаїда Супрович