Гей-гей, мої тіні,
Куди ж ви юрбою?
Затемнення світу що грів –
Що спалив.
Чи посеред ночі я буду собою?
Чи задля вогню спопелю все, як Трою?
Чи зникну назавжди у мареннях снів?
Спадає волосся хвилясто на плечі,
Викохує обрис лопаток, ключиць.
Без тіней на стінах – не ніч: порожнеча,
У світ лабіринтів заплутаних втеча.
Без світу, що з світла – тінь падає ниць.
Куди ж ви, бентежні?
Куди ж ви, відверті?
Я вас не зрікаюсь – ні вас, ні про вас.
Не може сумління безвимірних стерти –
Ви видима зовні проєкція серця,
Душі паралелі крізь простір і час.
Без вас, мої щирі, і сльози – не сльози,
І пам'ять прозора, холодна, німа.
Стікає краплинами пристрасті розум,
Я вас заплету обережно у коси –
Без вас і мене, мої тіні, нема.
Світлина - робота Дори Маар, музи Пабло Пікассо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2021
автор: Серафима Пант