Згортає небо крила пурпурові
І проростає пуп'янком зорі...
Спинися, мить!..Ось квіткою любові
Схиляється світанок до землі...
Пульсує мить, здригаються століття,
Розносить часу брили в засвіти
Знов небо розсипа фотони світла-
Месія народився з висоти!..
Спинися, мить..Ввійди крізь призму страху
І освіти наш простір, місце й час,
Ми час від часу сходимо зі шляху-
Ти посвіти нам...в котрий уже раз...
Торкайся серця променем надії
І радість від буття в нім засвіти,
І ми, оновлені, поклонимось Месії-
Вічному сяйву в ризах простоти...
Земля і Небо нині торжествують,
Об'єднані любов'ю на віки!..
Потоки світла до землі прямують
І яскравІше палахтять зірки...
Спинися, мить! Хай серце порадіє
І сприйме новину ту уповні-
В колисці неба зіронька зоріє-
Дитям Святим ступає по землі!..
Хай радість та піднесенням вібрує
І нас єднають хвилі теплоти...
Хай кожен серцем на землі відчує-
Господь в земні вповився пелени...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2021
автор: Зінаїда Супрович