Вулкан.
І гори
здригнулись
немовби в вулкан
Налилися пружністю
вишневі шапки....
готова щомиті
зірватись ,
Дугою над
білим туманом
поверхня - вигнулась
І стогін солодкий
із надр виривався..
на волю.
Стихії злилися
в єдинім пориві
Їх хмари -
в Обійми
Млою огорнуті
У темні печери
тайфуном ввійшли
де довго пекли
святії скарби
І лиш снігами
упали
Коли соки
пішли
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2021
автор: YarSlav 2018