Найкращої фарби – немає.
Лиш суміш нестерпних уяв.
Зі смутку твого виринають
Полотна нестомлених барв.
Мазки запеклися у рамах.
Відтінки стікають дощем.
Тут кожна історія – драма.
А кожна містерія – щем.
І в душу, як думку останню,
Ховаєш заснулий мольберт.
І може, картина світанку –
Це твій прижиттєвий портрет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2021
автор: aleksgun