Ходив сліпий, шукав, що нести?
Шукав прозріння в забутті.
Така біда, що в тин не вплести,—
Зростала морозь на душі.
Пішла десь людяність по людям…
Та так далеко, не знайти.
Попалась в руки підлим суддям,
А підлі хто? Вони — кати.
Глибокі рани, смутку через…
Йому по вінця — він запив.
Втекла любов, зостався вереск,
Лукавий в дзвони задзвонив.
Заходьте в хату окаянні…
Тут не весілля, тут бенкет.
Поклали шльондру у нірвані
На покороблений паркет.
Така поезія та проза,
Така глибинність та буття!
Зітхнув небіжчик — дивна поза,
Пропита сива голова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2021
автор: Олег Крушельницький