Працюєм на телепортації:
Трапеція, професор, я.
Жаль, що ніхто не має рації.
Та всіх підносить течія.
Пірнем в ефір поза туманами
І суть затягнемо в процес.
То у віки себе поманимо,
То раптом випадем з небес.
І не збагнути, де між скрінами
Земне тяжіння спинить нас.
І янголи уже за спинами,
Немов божественний спецназ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2021
автор: aleksgun