Тривожиться час,
Розпадається простір,
На світ насуває пітьма!
Хай хтось пробиває
Старанно компостер,
Для них же законів нема!
Там все навіває
Одну безнадію,
Куди той народ не піде!
І хто про те знає,
Розглянуть зуміє,
Чи правда до них дійде?
Пропали багатства,
Лаштунки немалі,
Земля під злодієм горить!
До вбитого братства
Терор і надалі
Їм треба по світу творить!
І тьма все густіше
Над ними спливає,
І злість роз'їдає серця!
Розпад все ясніше,
Надія зникає,
Якого ж чекати кінця?
Чи вистоять люди,
Чи злодій лукавий,
Чи правда впаде перед злом?
І битви повсюди
За волю вже встали,
Знов все зав'язалось вузлом!
Та промінь надії
Вже сходить над світом,
І правда таки переможе!
Хай злодій радіє,
Кує безнадію,
Закути усіх він не зможе!
За власну дещицю
Під зла колісницю
Підставив усі він народи!
Та, скільки б не виться,
І злу не твориться,
Не вбити йому Свободи!
19.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2021
автор: Микола Серпень