Весь морок темної сусідської душі
Наривом на суспільстві набрякає;
І кожен пересічний з них спішить
Найбільше проявить себе як Каїн,
Крізь морок знахабнілої душі.
Якщо там подивитись в глиб віків,
То з глибини віків тих виростає
Накручена спіраль із пекла кіл,
Що безліч раз котилась їхнім краєм,
Жорстоко їх вбиваючих віків.
І, вирісши в такім надмірнім краї,
Де нехтують природою людською,
Там кожен раз себе женуть із раю,
І скріпами гуртуються до бою,
І в тім бою завжди себе вбивають.
Чого ж сусідам слід від них чекати,
Який рахунок виставлять там світу,
І що вони вкладають в образ брата,
Коли в них на душі так безпросвітно,
І всі кругом їм завжди винуваті?
Лише стіна і в серці, і в природі,
Що відгородить дике поле вічне,
Лише стіна дасть шанс усім народам
Відмежувати безтолковий відчай,
Щоб він не міг вбивати нам свободу!
13.03.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2021
автор: Микола Серпень