Взяти мову як зброю.
Взяти пам'ять як меч.
Я свій поклик потрою,
Зупиняючи смерч.
Я всі мрії з’єднаю
Під крилом відчайдух,
Що у буйнім розмаю
Мій прискорили дух.
Все, для чого існую,
Киньте в спрагу мою.
Я зберу одесную
Тих, кого відмолю.
Досить плакати небом –
Нас ще носить земля.
І зірками крізь верби
Всі шляхи вистеля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2021
автор: aleksgun