N.V.
В наш прагматичний вік —
усім на лірику — начхати!
Гони бабло — отримуй все, що хочеш!
Та здуру я себе прирік
любовну лірику писати,
з якої ти, лише регочеш.
Я римувати вже втомився:
любов і кров, кохання — зрАння,
про місяць в небі серед зір,
що хмарами від нас закрився...
Мабуть ти є любов остання,
остання... чуєш... ти — повір.
Не осідлаю я Пегаса,
в чоло не цьомне мене Муза,
не задзвенять на Лірі струни,
не вийшло з мене ловеласа,
і в рукаві немає туза,
весь час я бачу зад Фортуни.
Ну, що ж... не вийшло!
Хай від тепер все буде так,
всі відвертаються від мене,
життя тепер пряме, як дишло,
а я закінчений мудак...
Прощай життя моє натхненне!
15.12.21.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2021
автор: Микола Коржик