Його хотілося до себе підвести́,
Сказати: хлопчику ти мій, не плач.
Допомогти футболку одягти
І пригорнути, як м'який калач...
Він був такий маленький та дорослий.
Такий був стриманий та емоційний.
Баскетболіст, за рік став досить рослим.
В ділі лінивий, в мріях - амбіційний.
Він добрим був, та часом вередливим.
Тихо маленьку дівчинку кохав.
А іноді був напрочуд сміливим,
Як нишком батькове авто тягав.
Йому було... даруйте... чотирнадцять.
Всього лиш чотирнадцять світлих літ...
Як важко, коли хлопці, яким надцять,
Стирають із чола нервовий піт.
Він втратив друга... Вістка прилетіла.
Що це маленьке серце відчуває?
Яке качає кров для всього тіла,
Тіла дорослого, що так ще мало знає.
Його хотілося до себе підвести́,
Сказати: хлопчику ти мій, не плач.
Допомогти футболку одягти
І пригорнути... Як м'який калач.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2021
автор: Анні Макко