Немає тебе, мій синочку:
Забрала війна в грізний час…
Та рідний мені голосочок
Я чую й здригаюсь щораз.
Здається, недавно загинув,
А вже ось минув сьомий рік…
В твоєї ж сестрички дитина
Зростає.. Йому десять літ.
І дуже він схожий на тебе -
Це міміка, жести і рух.
Як бачу його біля себе,
В цю мить не збагну: син, чи внук.
І подумки я у дитинство
Твоє повертаюсь назад..
Гнітить в нім нелегке сирітство,
Там бачу я хату і сад.
Ти бігаєш в нім і щось робиш -
Все це так знайоме мені,
Смієшся чи просто говориш –
Ці жести такі дорогі.
Це все повернулось в онуку:
Племінник тобі, син сестри.
До болю знайомі всі рухи,
Всі ті, що у тебе були.
Хоч мав ти життя закоротке,
Та слід по собі залишив,
Бо доля призначила чітко:
Племінник за двох щоб прожив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2021
автор: Ольга Калина