М.: Різдво вже скоро й скоро Новий Рік,
В усі оселі свято завітає,
В серцях людських відтане крига-лід,
Спімне сімейство родичів та рід ...
А Матір СИНА досі виглядає ...
Т.: Пам'ятаю, як ти маленький,
Сором'язливий такий, курносий
І на носику ластовиннячко.
Ти у формі гусара, з фото,
Посміхаєшся гордовито.
М.: Вона жде СИНА наяву й у снах,
Хоч серце правду прийняло і знає.
Вглядається у глиб, що в ручаях,
Між хмар та трав, шукає у житах ...
А потім тихо знов альбом гортає.
Т.: Новий рік, ти біля ялиночки ...
У костюмчику індіанця
Біля файної ялиночки.
Хороводиш ти з дітками весело
Ось з горбочка, як той горобчик
Ти щось весело так говориш
А на небі хмаринка весело
Пропливає на небі синім.
М.: В шовковий спогад Матір одягла
Свої думки, свої гіркі чування.
Відте́плила, зігріла почуття,
Занурила у них своє дитя
Та обігріла силою чекання ...
Т.:А ось із хвильки ти з Чорного моря
Виниряєш, як ніби дельфінчик
І щось знову говориш весело ...
А ось з братиками на качельці
Посміхаєтесь безтурботними...
М.: Та невблаганний час, а з ним ява́.
Все суще має межі та кордони.
Якою б не була її туга -
Постійна, вічна, прийнята, одна,
СИН відійшов у Вічні легіони.
Т.: 28 сьогодні синочок...
Вже шостий рік минув, як відмічали ...
Твої ми 23 рідненький
Як гомоніли ми, сміялися
Як сумно ти дививсь на нас і все мовчав ...
М.: Мовчав, бо знав ... СИН знав на що ішов.
Ніхто не в силі був його спинити -
За волю, за державу, за любов,
За те, щоб не топтався чобіт знов
Проклятих зайд, по рушниках землиці.
Т.: І Новий рік пройшов, і та ялинка
Яку із Сашею в останній раз вдягли
Якби ж я знала, сину, мій рідненький
Що то були щасливі миті...
М.: ...Якби ... То полетіла б вслід за ним!
Крильми-руками розвела б всі хмари
Й прогнала пріч, в геєнну, дух орди,
Із духом Марса- Ареса- Чуми,
Сама здолала б ті гібридні чари!
Т.: І на вокзалі фото ...
подивись на батька,
Як очі видають його.
А братик, братик, немов хотів сказати, та несмів
Бо ти сказав, що побратими там...
М.: Не міг, Матусю ... Син уже не міг.
Він виріс, Мамо. В нім палав вже пломінь!
Одну він вибрав з тисячних доріг -
Віддавши серце людям в оберіг!
А Ваші крила гріє його Промінь!
Т.: Ти справжнім чоловіком став, синочок,
Бо захистив свою Вкраїну ти!
І там, в Небеснім легіоні
Ти Захисник своєї Неньки України!
М.: Різдво вже скоро й скоро Новий Рік.
В усі оселі свято завітає,
Можливо ще в серцях відтане лід,
Можливо спалахне вкраїнський рід,
Отим Промінням, що в Синах палає!
Марія Дребіт - Тетяна Сонько, матір загиблого Героя в російсько-українській війні, морпіха з Херсонщини Сергія Сонько.
16.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2021
автор: VIRUYU