Цьогорічний Миколай до нас в калошах,
Чи, мабуть, у ґумових чоботях прийде,
Бо загубилася зимово-сніжна десь пороша,
Лиш дощ нестерпно навіть в душу ллє…
Та Миколай і дощ знайде шляхи до хати,
Де чемні діти вже співають молитов,
А чи солдата свого виглядає знову мати,
Бо зліг в окопах проти «братніх язиков»…
Святий усіх доволі щастям обдарує,
Для кожного гостинців Він припас,
Бо Миколай усіх щоденно добре чує,
Піклується та вберігає грішних нас…
Чи ще малеча ти, чи вже сивоголовий,
Для Миколая – всі господні дітлахи,
Бо вірить кожен в час Різдва казковий,
Що відпускає нам на Небі всі гріхи…
Ми нині знову всі чекаєм Миколая,
Хто вірить і хто сам вже Миколай,
Якщо душа у кого й трішки кам’яная,
Він також ладен звеселити рідний край…
А хтось чекає, мабуть, на Антипка,
Щоб разом з ним творити далі чортівню,
Так моторошно, коли грає їхня скрипка,
В догоду ворогу, щоб знехтувать війну…
Цьогоріч мокрий Миколай іде з дощами,
Мабуть такий він через сльози матерів,
Тому що ворога хтось тішить ластощами,
Хоча топтати нашу землю він посмів…
Давайте разом щиро будемо співати,
Молитва спільна щоб лунала до Небес,
Щоб мир приніс нам Миколай до хати,
Та зник назавжди той московський Хрест…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
13.12.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2021
автор: Lilafea