З тобою ми, зустрілися лиш раз,
Хвилі морські… ласкали береги,
Але для нас , то був не кращий час,
Суєта, хаос, війна навкруги.
Та мене море трохи втішало,
Хоча й на декілька, секунд, хвилин,
Гучно із рупора прозвучало,
-По шлюпках швидко! Пече спомин.
Живу омріяна, лиш тобою,
Маю надію, зустрітись хоч раз,
Не здатна щось, вчинить із собою,
Може на хвилях, побачу баркас?
Минали дні, місяці, вже й роки,
Світив маяк, як вогник надії,
Потай ховало, море глибоке,
Полинні сльози і світлі мрії.
О, море - море, не вселяй жалю,
В моє сердечко, не рань душу,
Адже за нього Боженьку молю,
Клятву до смерті, я не порушу.
Туман стелився, не виднівсь вогник,
Душу імла, вже опорожнила,
Він чомусь з нею, неначе змовник?
А я ж так ждала, його любила!
Жовтень 2021р.
Вірш до картини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2021
автор: Ніна Незламна