ПОДУШКИ

Добре,  що  це  все  було,
Хоч  снігами  замело..

Тепле,  затишне  село  ..
Між  снігів  біліє  хата  -
І  не  бідна  -  й  не  багата,
З  запахом  сухої  м’яти..
Світла  є  у  ній  кімната,
Особлива,  наче  свято!
Гордо  там  на    давніх  ліжках,
Дерев'яних  і  залізних,
Повставали  подушки  -
Вишивані,  в  три  ряди  !
Квіти  в  вазах  і  вазони,
Фотографії,  ікони..
Все  на  стінах  -  в  рушниках,
І  підлога  -  в  хідниках..

В  цей  «музей»  в  сільській  хатині  
Можна  тільки  на  хвилину
Було  чемно  завітати  -
По́душки  -  не  зачіпати..
Але  як  же  нам  хотілось
Побувати  в  тому  диві  !
І  тому  ми  тишком-нишком,    
Як  бешкетні  кошенята,
Інколи  вбігали  в  ліжках
Тих  чудових  полежати.    

А  старенькі  нас  любили,
Все  прощати  нам  уміли!
Вже  давно  нема  їх,  милих..
Може  зараз  тільки  снитись      
Те  дитинство  -  та  світлиця,
Рідні  і  любимі  лиця  ,  
Бабця,  дєда  -  добрі,сиві  ..

Й  сон  той  -тихий  і  щасливий  -
На  великих  подушка́х  -

У  майбутнього  в  руках..





.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2021
автор: Irкina