М.: Про що ти мрієш, юна патріотко?
Які ж бо мислі ти довіриш нам?
Метаєш списи довгі та короткі -
Словами рвешся в бій вздогін думкам!
З.: Мої всі мислі, мрії лиш про те,
Щоб завтра ми пізнали нову перемогу!
Щоб з ран роздертих не лилась червона кров,
Бутони правди розквітали в бурю!
М.: Голубко мила, звідки ж в тобі сила,
Тримати брили велетів боїв?
Тебе несуть у світ батьківські крила,
Понад мільйонів втрачених умів!?
З.: Я донька свого тата -
Полеглого Захисника,
Таку високу планку
Вже підняло мені життя!
М.: Тамую подих ... Тілом - блискавиці!
Сльоза зірвалась. Біль нуртує кров.
Пишаюсь цим ДИТЯМ, що сніговиці
Долаючи, знаме́нує Любов!
З.: Я з гордістю продовжу його бій,
Щоб не топтали нашу землю супостати,
Щоб розквітала Україна-мати,
Щоб подвиг кожного солдата
Плекали ми в душі своїй!
М.: ТРИМАЙ ЗНАМЕНО, НАШ НАРОДЕ!
ДО ПЕРЕМОГИ СТІЙ!
Марія Дребіт - Злата Борозенець (13 років, донька загиблого Героя з Дніпропетровщини ( м. Кривий Ріг), Дмитра Борозенця).
10.12.2021 Португалія - Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2021
автор: VIRUYU