Зимовий вечір….. молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що на душі, тягар полегшить? І, аж до ранку,
Все ж вишивала сину, сорочку – вишиванку.
На полотні з’являлись, відмінні візерунки,
Людської пам`яті, теплі, сердечні відлунки,
У кожен хрестик, із думками долю вплітала,
І «Отче наш» читала. Всевишнього благала.
Щоб син з війни, повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, тривогам, завірюхам сніговим,
Де чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.
Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Тропа в життя, щоб мрії не розбились на друзки,
А вздовж й пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав, а по долі тільки радіти.
Спромігся й завжди поспішав до рідного дому,
І ніколи, забуть не смів, до неньки дорогу,
Нитка до ниточки та й омрійливо всміхалась,
Тут мережками хрестик,на краще сподівалась.
Догора свічка, вже сонцем запалав світанок,
Тремтіло серце, – Боженьку, дай нам мирний ранок!
Ледь помарніла, дві сльози впали на хустину,
От уже й вишила сорочку, вертайся сину!
05.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Ніна Незламна